Контрольна робота на тему: Гіпотеза як елемент відносно визначеної норми права Гіпотеза - це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі права та обов'язки.[1] Як зазначають В.В. Лазарев та С.В. Липень, гіпотеза вказує на ті фактичні обставини, при настанні яких слід керуватися правилом, що міститься далі.[2] Гіпотеза служить для того, щоб встановлювати область дії диспозиції та сферу  її застосування.[3] Встановлюючи факти і тим самим рамки дії норми, гіпотеза в той же час виділяє учасників суспільних відносин, між якими диспозиція розподіляє права і обов'язки, точніше, пов'язує їх правами і обов'язками. Звідси, гіпотеза норми визначає не тільки умови виникнення правовідносин, але й вказує на тих осіб, які виступають в якості суб'єктів цих відносин.[4] Як вказує вітчизняний вчений А.А. Козловський, у гіпотезі вже закладаються умови її дії як початкового елементу гносеологічної активності суб'єкта. Визнання наявності юридичного факту, що утворює саму субстанцію гіпотези, пов'язане з цілою низкою пізнавальних проблем.[5]  Щодо визначення поняття «гіпотези» правової норми зверталися ще радянські науковці. Так, на думку Александрова Н.Г.,  Калиничева Ф.И., Міцкевича А.В. та ін. , гіпотеза - це , перш за все, вказівка на той вид фактичних обставин, при яких слід керуватись даною правовою нормою. Вона (гіпотеза) вказує, при яких обставинах  в учасників регулюючого суспільного відношення виникають права і обов'язки, які передбачені даною правовою нормою.[6] Так, наприклад, гіпотезою норми, що міститься в ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року, є вказівка , при яких обставинах громадяни, іноземці, особи без громадянства можуть звертатись за призначенням пенсій, а саме : якщо вони мають право на державну пенсію.[7] Найбільш суттєвими ознаками гіпотези як елементу правової норми є наступні . По-перше, основною функцією гіпотези є встановлення фактичних умов (життєвих обставин), наявність яких і вводить в дію юридичну норму.[8] По-друге, через гіпотезу відбувається конкретизація юридичної норми, завдяки чому норма починає регулювати не якесь абстрактне суспільне відношення, а цілком конкретне. По-третє, гіпотеза правової норми наділена універсальним оціночним критерієм, за допомогою якого вона нібито «вводить» особу в сферу діяльності юридичної норми. По-четверте, гіпотеза включає велику кількість елементів - фактичних умов, сукупність яких визначає і є підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин.[9] Таким чином, гіпотеза - це структурний елемент юридичної норми, в якому вказуються конкретні умови виконання, дотримання, використання і застосування цього правила, який вводить суб'єкт правового відношення в сферу діяльності норми права, безпосередньо із застосуванням оціночного критерію. Від того, на скільки точно і визначено вказані в гіпотезі фактичні обставини справи, правові норми можна розділити на визначені та відносно визначені. В нормі з відносно визначеною гіпотезою наявність чи відсутність умов реалізації норми не є для всіх очевидним і визначається в кожному конкретному випадку компетентним органом. Тут недостатні тільки проста констатація і перевірка таких умов, а необхідне їх офіційне встановлення.[10] Як зазначають, зокрема, Кельман  М. С., Лисенков С. Л., Шестипалова Л.М. та інші : відносно визначена гіпотеза - це така частина відносно визначеної норми, що не містить достатньо повних даних про обставини дії норми і  обмежує умови її застосування певним колом формальних вимог.[11] На думку Луця М. А. відносно визначена гіпотеза - це така, при якій існує можливість уточнення умов настання диспозиції.[12] Відносно визначена гіпотеза отримується, коли закон обмежує чим-небудь свободу вирішення питання про можливість чи неможливість застосування юридичної норми. Наприклад, якщо прийняття відповідних заходів приписується тільки у випадку появи епідемії, але не безумовно, а...